сьогодні якийсь дивний день

[khmara]

про такі я часто кажу, що вони перевертають все з ніг на голову. чорне стає білим, а сіре - сіробуромалиновим. як сюреалістична картинка. обличчя, що зблизька виглядають як плями. емоції, що насправді такими не є. все змішується на палітрі дня і перетворюється в потік, що кудись несе, та куди - хрін розбереш. лишається чи то розслабитися і плисти за кольоровою течією, або ж опиратися і силувати себе йти проти неї.

а результат один - прийде вечір, сюреалізм розсіється, і лишаться сірі коробки бетону і люди, яким все одно.